Публікації

Ерастівські граніти

І. Історія розробки родовища.

Ерастівське родовище гранітів відоме з ХІХ століття,  а  початок його розробки, за даними старожилів, відноситься до 1910 року. Своєю щебеневою продукцією воно мало забезпечити тогочасні потреби будівництва та проведення ремонтних робіт  Катеринославської  залізниці. Гірничу масу підводами доставляли на станцію,

Ерастівський кар’єр

на якій вручну завантажували у дробарку для подрібнювання. У 1929 році були придбані промислові дробарки і грохота, що підняло виробництво щебеневої продукції до промислового рівня. Силами залізниці були виготовлені під’їзні колії до заводу, запущеного в дію у 1939 році.

Після звільнення району від фашистів виробництво щебеню відновилося. В першу чергу   налагодили    кузню,   де    виготовили   ключі,   молотки,    зубила   із   шматків залізничних рейок, відремонтували  стару дробарку та  двигун  (трофейний дизельний двигун поставлено у 1944 році). Воду, що затопила кар’єр, відкачували декілька місяців. Перший паротяг, який водили машиністи В.В. Білокопитов  та  О.П. Хованський, з’явився на родовищі в травні 1944 року. Вагони завантажувались робітниками вручну. Перша електростанція на 60 кіловат надійшла у 1950 р., а в 1962 р. завод підключили до промислового електропостачання і провели його  реконструкцію, в ході якої ручну працю повністю замінили механізмами. З 1967 р. завантаження гірничої маси почали виконуватися електричним екскаватором типу Е-2503. У 1970-1971 роках завод було автоматизовано і проведено сучасну на той час реконструкцію технології виробництва щебеневої продукції.

До 2007 року Ерастівський щебеневий завод входив до складу ДП «Придніпровська залізниця». З 2007 року Ерастівське кар’єроуправління є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» Міністерства транспорту та зв’язку України. Кар’єроуправління забезпечує  Придніпровську залізницю щебенем для будівництва та реконструкції залізничних колій. Структурними ланками підприємства є гірничий, навантажувально-транспортний, дробильно-сортувальний цехи та механічна майстерня.

ΙІ. Географічне положення  родовища

Ерастівське родовище гранітів розташоване на території Лозуватської сільської ради у 3,5 км на північний захід від смт Вишневе (колись Ерастівка), у 2 км на захід від залізничної станції Желєзняково. Родовище розміщене в межах Придніпровського плато (тектонічна структура - Український щит) Східноєвропейської степової рівнини, порізаної річковою та яружно-балочною мережею, що має загальний нахил з північного заходу на південний схід у напрямку р. Саксагань - правої притоки р. Інгульця (басейн Дніпра). Географічні координати родовища 48ْ 25' пн.ш. та  33ْ 53' сх.д. від Грінвіча.

Загальна площа земельного відводу складає 35,3 га (з них під розробку родовища - 25,2 га). З північного сходу та сходу від кар’єру розміщені відвали, щебеневий завод та протікає р. Лозоватка (на відстані 50-100 м), з півдня та півден-ного сходу розміщенні житлові будинки та городи жителів с. Терно-Лозоватка, із заходу розкинулися землі Ерастівської дослідної станції. Кар’єр  витягнутий з північного заходу на південний схід, має розміри 400×680 м, 5 добувних і 2 розкривних уступи. Абсолютні відмітки дна кар’єру  від +88,6   до  +115 м, проектна потужність у щільному тілі  - 100 тис. м³, виробнича потужність - 90 тис. м³ на рік у щільному стані. Ще в 1947 р. родовище було досліджено геологом  В.С. Лаза-рєвим, який відмітив велику потужність розкривних порід і вказав на відсутність перспектив розвитку родовища за площею. На сьогодні східний, північний та значною мірою західний борти кар’єру відпрацьовані до проектних контурів.

Дробильно-сортувальний цех розташований на відстані 1000 – 1500 м від родовища на південний схід. З родовищем він з’єднаний асфальтованою і грунтовою дорогами. Найближчою залізничною станцією є станція Железняково ДП «Придніпровська залізниця», відносно якої родовище розташоване на відстані 2 км. По залізниці проходить головна електрифікована залізнична магістраль Кривбас – Донбас. Під’їзні  шляхи (0,8 км) кар’єроуправління прилягають до головної залізничної магістралі біля блока відвантаження щебеню. У безпосередній близькості  від  родовища  пролягає  шосейна  дорога,   що  сполучає  м. П’ятихатки, с. Лозуватка та смт Вишневе.

ІІІ. Технологічний процес

Темно-сірі і світло-сірі граніти є корисними копалинами І групи І типу твердих корисних копалин, що утворюють єдиний кристалічний масив. Спосіб видобутку породи – метод свердловинних зарядів з використанням бурильно-вибухових робіт. Розбурювання граніту у щільному тілі ведеться бурильними станками НКР-100 свердловинами Ø 110 мм, після чого проводиться масовий вибух із застосуванням вибухових матеріалів з метою розпушення граніту. Розкривні роботи, навантаження корисної копалини здійснюється екскаваторами Е-2503, транспортування гірської маси до дробильно-сортувального цеху - самоскидами КрАЗ-256Б та МАЗ-5549. З приймального бункеру гірнича маса поступає в дробарку СМ-16Д на першу стадію дроблення, після чого системою конвеєрів, грохотів ГИЛ-52 – до дробарок другої стадії  дроблення,  де подрібнюється, сортується на відсів і фракції щебеню 5 × 25 та 25 × 60 мм, який конвеєрами відправляється на склади готової продукції.

 Дробильно-сортувальний цех

                                                             

Складування продукції щебзаводу

       Відвантаження готової продукції в залізничні вагони проводиться зі складів конвеєрами.

                                           

Щебінь фракції 5 × 25 мм  

 

         Щебінь фракції  25 × 60 мм  

Сьогодні виробництво очолює директор Огій Станіслав Вікторович, на посаді головного інженера працює Марченко Олександр Олексійович. Всього ж у штаті кар’єроуправління  нараховується близько 50 чоловік, з них більше 10 чоловік – інженери-спеціалісти, бухгалтери. Основні професії по кар’єроуправлінню: дробильники, грохотники, машиністи конвеєра, бульдозера, екскаватора, бурової установки, водії автотранспортних засобів, електрослюсарі, транспортувальники, токарі. Серед найкращих працівників - Шевченко В.В., Носенко Ю.В., Богомол І.М., Груздюк В.В., Запара О.В., Коваль О.М., Капінус С.В., Кісєль С.І., Коваленко С.Г., Фільов  О.О., Клєопа М.П., Мироненко О.В., Боровіков О.І., Красношлик А.Л., Хиржеу Л.А., Рудчик С.А.

Відчутною проблемою  підприємства є значна зношеність основного обладнання. Перспективами для подолання цієї проблеми можуть бути інвестиції та модернізація гірничого та дробильного устаткування.

 Корженевська О.Р. та Плахотнік Л.О.,

                                                                вчителі географії Саксаганської

                                                                 та Нерудстальської ЗШ І-ІІІ ст.