«зелена» енергетика України
Незворотні катастрофічні процеси й наслідки порушення
екологічної рівноваги в результаті екстенсивного розвитку паливно-енергетичних
комплексів уже настали. Доказом цього є факт, що в усіх куточках планети
впродовж останніх років відбуваються небувалі донині кліматичні явища та
катаклізми. Можливість екологічної катастрофи найбільшою мірою пов’язують зі спалюванням викопних видів палива, внаслідок
чого в атмосфері збільшується концентрація вуглекислого та інших газів, що
призводить до глобального потепління на Землі. Окрім теплового забруднення
атмосфери газами та пилом зі шкідливими токсичними й канцерогенними
інгредієнтами, у свою чергу потерпає біосфера – загинуло багато видів флори та
фауни.
«Недорога та чиста енергія – це одна з 17-ти глобальних цілей сталого розвитку,
затверджених на саміті ООН у вересні 2015 р. Для досягнення цієї мети слід
збільшити питому вагу відновлювальних джерел енергії та подвоїти глобальні
темпи підвищення енергоефективності.
30 листопада 2015 р. світові лідери провели міжнародний
екологічний саміт ООН у Парижі з обіцянками докласти усіх зусиль, аби зупинити
глобальне потепління. У рамках цієї конференції була ухвалена нова глобальна кліматична угода, яку підтримали 192 країни. Її
суть – не допустити підвищення середньої температури більше ніж на 2°. Уряди підготували очікувані національно-визначені внески (ОНВВ) до кліматичної угоди – плани зі скорочення
викидів парникових газів. Україна встановила ОНВВ на рівні не більше 60%
від базового 1990 р.». (Економічна правда, 23.02.2016)
Держави з високим та
середнім рівнем ВВП останні десятиріччя поступово скорочують видобуток і
споживання традиційних газу, нафти та вугілля. Прикладом є Німеччина, де за прогнозом у 2018 році закриється остання вугільна
шахта, а через п’ять років повністю припинять працювати атомні електростанції.
Найбільшими виробниками «зеленої» електроенергії у
світі є 7 країн: Китай, США, Німеччина, Італія, Іспанія, Японія та Індія. Їх
сумарні потужності становлять 71,5% світових – 470 ГВт – без урахування
гідроенергії.
Відновлювані джерела забезпечують близько 19%
кінцевого енергоспоживання у світі. Зокрема, традиційна біомаса – 9%, сучасні ВДЕ – 10%.
Сонячна енергія, що
потрапляє на поверхню нашої планети, має колосальну потужність – вона
перевершує за потужністю всі нині відомі світові запаси викопних нафти, урану і
вугілля разом узяті. Крім того, сонячна енергетика – екологічно чиста, при її
виробленні не утворюється вуглекислий газ, вона повністю радіаційно небезпечна
і не утворює відходів, що вимагають подальшої утилізації.
Першу сонячну електростанцію в Україні було
побудовано на Керчинському півострові у м. Щелкіно ще за радянських часів, сучасну
більш потужну фотоелектрону електростанцію - у 2010 р. у сел. Роднікове (Крим). На початок 2012 р.
сонячна електростанція у сел. Перово (Крим) була найбільшою в Україні та світі.
На 01.01.2015 року в Україні діяло 98 сонячних станцій загальною потужністю 819
МВт.
Фотоелектричне обладнання може ефективно експлуатуватися протягом всього року,
максимально ефективно - протягом 7 місяців на рік (з квітня по жовтень). Вартість обладнання для сонячних електростанцій поступово знижується, що
призводить до здешевлення цього виду енергії.
Сонячні електростанції Дніпропетровщини станом на 13.06.2017 р.(потужність,
МВт)
Підгородне
|
2,5
|
Солар
парк Підгородне
|
2013
|
Слобожанське
|
0,2
|
Екоенерджідп
|
2016
|
Дніпро
|
3,7
|
Енерджи
Солар
|
2015
запущено першу чергу потужністю 1,5 МВт
|
Дніпро
|
0,075
|
Фірма
Гриль
|
2012
|
Радушне
|
15
|
Ekotechnik
Praha
|
|
Нікополь
|
3,5
|
Солар
Квант
|
|
Орджонікідзе
|
4,15
|
Солар
Квант
|
2013
|
Шестерня
|
15
|
Ekotechnik
Praha[
|
|
Широке
|
|
Ekotechnik
Praha (Экотехника)
|
|
Кривий
Ріг
|
|
Ekotechnik
Praha
|
|
Нікополь
|
|
Ekotechnik
Praha
|
|
При створенні Підгороднянської сонячної електростанції на Дніпропетровщині
застосували унікальні для України технології, а саме: обладнання у переважній
більшості – українського виробництва (70-80%), тільки устаткування для
акумулювання енергії сонця – китайське. Особлива гордість творців
електростанції – частина поверхонь, які акумулюють енергію, експериментальні –
зроблені за типом «соняшника», вони змінюють кут нахилу в залежності від
положення сонця. Рухомі батареї дозволяють виробляти на 50% більше
енергії, ніж стаціонарні установки. СЕС займає площу понад 4 тис. га.
Багатообіцяльні паростки
розвитку сонячної енергетики спостерігаються у приватному секторі. У 2016 р. за
9 місяців кількість встановлених електростанцій у порівнянні з аналогічним
періодом минулого року в приватних домогосподарствах українців зросла у 5
разів. Це малопотужні проекти, що розміщуються на дахах і стінах будинків та
виробничих приміщень. У 2017 р. Укргазбанк
почав надавати фізичним особам кредити на купівлю і встановлення «домашніх» сонячних
електростанцій, сонячних колекторів та теплових насосів під 0,01% річних. Максимальна сума кредитування становить 1 млн гривень
на термін до 5 років. «Домогосподарство може не лише
задовольнити власні енергопотреби, а й продавати надлишки у загальну
електромережу за «зеленим тарифом», який сьогодні для сонячних електростанцій складає 0,18 євро за 1 кВт/год. Встановивши на даху будинку СЕС, можна
забезпечити додатковий щомісячний дохід у 10 тис. гривень» - розповіла І. Тютюн, заступник голови
правління Укргазбанку.
Серед регіонів
України лідером у розвитку сонячної енергетики є Одеська область, де є потужні
СЕС. У Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Київській та Херсонській
областях є введені у експлуатацію електростанції та будівництва яких
розпочалися. У Донецькій, Запорізькій та Миколаївській областях є проекти, які
знаходяться в розробці.
Собівартість
вітрової енергії вдвічі менша за сонячну. Узбережжя Чорного та Азовського морів, гористі райони Кримського
півострова (особливо північно-східне узбережжя) і Карпат, Одеська, Херсонська,
Запорізька, Донецька, Луганська і Миколаївська області найбільш підходять для
будівництва вітрових електростанцій. Спорудження у «вітряних» регіонах України ВЕС
дозволило б покрити ледве не третину потреби електроенергії, яку ми
споживаємо.
У 1996 р. в
Україні збудовано першу вітрову електростанцію. На сьогодні вітрові
установки забезпечують 1% внутрішнього енергетичного ринку, нараховується 21 промисловий об’єкт з використанням
енергії вітру. На сході України протягом 2014-2016 рр. запущено в
експлуатацію вітрові парки на Донеччині та Луганщині. На територіях, де
проходять військові дії, будівництво трьох вітропарків зупинено. Продовжується введення в промислову потужність ВЕС у
Львівській, Запорізькій та Херсонській областях. Вироблено у минулому році значну
кількість кіловат енергії на Лутугінській, Ботієвській, Береговій ВЕС та ВЕС
«Ставки». ТОВ «Вітрові парки України» та ТОВ «Вінд Пауер» оснащують свої
електростанції сучасними зразками потужних вітроустановок німецького та
данського походження. Є кардинальні зрушення в українській вітроенергетиці та
перехід від проектних робіт до виробництва основних вузлів і агрегатів ВЕУ,
будівництва сучасних ВЕС, експлуатації установок мегаватного класу. У
майбутньому обсяги електрогенерації з цього джерела
зростатимуть: у травні минулого року почалось будівництво шостої
черги Очаківської ВЕС, планується будівництво вітрового парку в Приазов’ї.
Вітрові електростанції України (ВЕМ)
|
|
розташування
|
фактична потужність,
МВт
|
побудова
першої черги
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0,8
|
|
|
|
|
12
|
2014
|
|
|
|
200
|
2012
|
|
|
|
25
|
2012
|
|
|
|
|
2011
|
|
|
|
17,2
|
1992
|
|
|
|
25
|
2013
|
|
|
|
20,8
|
2004
|
|
|
|
25
|
2013
|
|
|
|
79,3
|
1998
|
|
|
|
|
|
|
|
|
25
|
2011
|
|
|
|
37,5
|
2012
|
|
|
|
7,39
|
|
|
|
|
2,3
|
|
|
|
|
6,3
|
2002
|
|
|
|
0,8
|
1997
|
|
|
|
2,8
|
|
|
|
|
13,2
|
2015
|
|
|
|
20,7
|
2001
|
Ботієвська вітроелектростанція, розташована в
Приазовському районі Запорізької області, є найбільшою в Україні і входить у
ТОП-5 найбільших наземних вітроелектростанцій Центральної та Східної Європи. Її
потужність становить 200 МВт, а вітропарк налічує 65 вітротурбін виробництва
датської компанії «Вестас».
За підсумками
2016 р.
Ботієвська ВЕС генерувала 34,2% електроенергії серед відновлюваних джерел.
Станція забезпечує електроенергією південь Запорізької області. Тільки в минулому році завдяки роботі
вітроелектростанції було зекономлено 152,7 млн куб. м газу. Екологічний ефект
роботи Ботієвської ВЕС еквівалентний скороченню викидів в атмосферу 730 тис. т
вуглекислого газу щорічно.
Зважаючи на
особливості вітрових ресурсів, найбільш сприятливими територіями для
спорудження ефективних ВЕС є мілководні акваторії морів, континентальний шельф,
затоки, лимани та внутрішні водойми. Україна – одна із небагатьох країн, що
володіє технологією наплавного гідробудівництва у відкритому морі. Спеціалісти
стверджують, що шляхом спорудження ВЕС поблизу ГЕС, ГАЕС, ТЕС і навіть
зупиненої ЧАЕС можна досягнути суттєвого зниження капітальних вкладень з метою
спільного використання трансформаторних підстанцій, ЛЕП, доріг, ліній
диспетчерського зв’язку тощо.
Темпи розвитку біоенергетики в
Україні відстають
від європейських. Нині частка біомаси у валовому кінцевому енергоспоживанні становить 1,78%.
Енергетичні
культури – це окремі види дерев та рослин, що спеціально вирощуються для виробництва
твердого біопалива. Вони поділяються на окремі групи:
·
швидкоростучі
дерева;
·
багаторічні
трави (міскантус, шавнат);
·
однорічні
трави (сорго, тритикале).
До енергетичних рослин також належать традиційні
сільськогосподарські культури, що вирощуються з метою виробництва біодизельного
пального (ріпак, соняшник), біоетанолу (кукурудза, пшениці) та біогазу
(кукурудза).
Щорічно в
Україні для виробництва енергії використовується близько 2 млн т у.п./рік
біомаси різних видів. На деревину
припадає найвищий відсоток використання економічно доцільного потенціалу – 80%,
тоді як для інших видів біомаси (за винятком лушпиння соняшника) цей показник
на порядок нижче. Найменш активно (на рівні 1%) реалізується енергетичний
потенціал соломи зернових культур та ріпаку. Найбільший
потенціал твердої біомаси зосереджений у Полтавській, Дніпропетровській,
Вінницькій та Кіровоградській областях і становить понад 1,0 млн т н.е./рік.
Одним із
напрямків використання біомаси є її перероблення у рідке біопаливо: біодизель
та біоетанол. Найбільший
потенціал рідкого біопалива зосереджений у Вінницькій та Полтавській областях,
де він становить понад 90 тис. т н.е./рік.
Біогаз – газ, отриманий з біомаси, що використовується як
паливо. Виробництво енергії з біогазу не шкідливе для навколишнього середовища, оскільки не спричиняє
додаткову емісію парникового газу СО² і зменшує кількість органічних
відходів. На відміну від енергії вітру і сонячного випромінювання, біогаз можна
отримувати незалежно від кліматичних і погодних умов, а на відміну від викопних
джерел енергії біогаз в Україні має дуже великий відновлюваний потенціал.
Річний теоретичний потенціал біогазу в Україні становить 3,2 млрд м куб. Найбільший
потенціал біогазу зосереджений у Дніпропетровській, Донецькій та Київській областях
і становить понад 150 тис. т н.е./рік.
У деяких регіонах країни роблять
спроби використовувати місцеві ресурси біологічного походження для виробництва
електроенергії (палети, хвою, гній курячий послід та ін.). Електроенергія,
тепло та органічне добриво – трійка найбільших витрат будь-якого
агропромислового підприємства. Як зекономити на цьому та більше – отримати прибуток, знають на Дніпропетровщині. У Петриківському районі
в селі Єлизаветівка збудували найбільшу в Європі біогазову установку, яка
переробляє пташиний послід на тепло, електроенергію та органічне добриво. Вироблена енергія дозволяє
«обігріти» 18 тисяч квартир. Підприємство використовує лише 5% ресурсів, залишок йде на продаж у загальне користування. Не зважаючи на
АТО, у місті Волноваха, що у 50 км від Донецька, будується біогазова установка.
«Багато міжнародних експертів вважають Україну «біоенергетичною житницею
Європи». У нас є все для успішного розвитку цього сектору: величезні ресурси
біомаси, значні території вільних земель, сприятливі кліматичні умови, ринкові
ціни на традиційні енергоносії, які можуть бути заміщені біопаливом», –
стверджує С. Савчук, Голова державного агентства з енергоефективності та
енергозбереження.
Альтернативна енергетика в
Україні завдяки «зеленому» тарифу отримала новий стимул для розвитку і дійсно
почала розвиватись, чого фактично не спостерігалося протягом всього
попереднього періоду незалежності.
Зростання кількості об’єктів
відновлювальної енергетики необхідне нашій державі не тільки для виконання
зобов’язань перед світовим співтовариством, а й для власної стабільності,
незалежності та енергетичної безпеки. Щоб стати хоч трохи впливовішим гравцем
на світовій політичній арені, необхідно йти у ногу з часом, розвивати і
впроваджувати сучасні технології, в тому числі в енергетичній галузі,
наздоганяти розвинуті в цьому плані країни, що стає дедалі складніше робити. Інакше,
відставши, ми надовго залишимось залежною, колоніальною країною, яка буде використовуватись
і експлуатуватися більш сильнішими гравцями світового ринку.
